Історія справи
Постанова ВГСУ від 25.03.2014 року у справі №910/13276/13
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 року Справа № 910/13276/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією "СолоМія", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014
зі справи № 910/13276/13
за позовом закритого акціонерного товариства Компанії "Май" (далі - Компанія), Російська Федерація,
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією "СолоМія" (далі - Товариство),
Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба), м. Київ,
про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг,
за участю представників сторін:
Компанії - Курзіна О.А.,
Товариства - не з'явився,
Служби - Постоялкіної О.В.,
ВСТАНОВИВ:
Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва України від 15.05.2006 № 62270 на знак для товарів і послуг "Richard", власником якого є Товариство, а також просила зобов'язати Службу внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити необхідну офіційну публікацію.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 (суддя Марченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді Пантелієнко В.О., Шипко В.В.), позов задоволено.
Прийняті судові рішення з посиланням на приписи пункту 4 статті 18 Закону України від 15.12.1993 № 3689-ХІІ "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689) мотивовано невикористанням Товариством спірної торговельної марки в Україні більше трьох років без поважних причин.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від Служби відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Товариством 24.03.2014 подано заяву "про відкликання касаційної скарги", в якій воно повідомляє "про відкликання даної касаційної скарги у зв'язку з примиренням сторін та відсутністю, станом на сьогоднішній день, предмету спору" і просить скаргу "повернути без розгляду".
Зазначене клопотання касаційною інстанцією відхилено з огляду на відсутність підстав для повернення касаційної скарги без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 1113 ГПК України через прийняття її до провадження ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.2014, яку того ж дня надіслано сторонам. Водночас зміст цієї заяви Товариства також не свідчить ні про наявність підстав для припинення провадження у справі (в тому числі за відсутністю предмета спору; стаття 80 ГПК України), ані про відмову від касаційної скарги відповідно до статті 1116 ГПК України, яка підлягає прийняттю ухвалою суду, що в подальшому унеможливлює звернення до суду з цього ж приводу.
Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Компанії та Служби, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Відповідно до статті 1 Закону № 3689 знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Статтею 17 Закону № 3689 встановлено, що власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.
Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону № 3689 використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Отже, визначальним для вирішення порушеного питання щодо належного використання зареєстрованої торговельної марки є факт наявності відповідного товару та/або послуги.
За приписами пункту 4 статті 18 Закону № 3689 якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема, є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва.
З огляду на наведене попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши реєстрацію Товариством торговельної марки "Richard" для товарів 5, 30 класів та послуг 43 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг за свідоцтвом України від 15.05.2006 № 62270 та дослідивши обставини, пов'язані з її використанням, за відсутності доказів фактичної наявності на ринку України відповідних товарів і послуг (маркованих спірним позначенням) дійшли обґрунтованих висновків про невикористання Товариством та/або будь-якою іншою особою під його контролем спірної торговельної марки в Україні повністю більше трьох років (щонайменше з 2009 року і до подання даної позовної заяви у липні 2013 року) без поважних причин такого невикористання, а тому й правомірно задовольнили позов Компанії.
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, є суперечливими і не спростовують висновків, викладених у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 зі справи № 910/13276/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією "СолоМія" - без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов